Дарюс Петрошюс, депутат Сейму Литви: Ми вас розуміємо – тому й допомагаємо

25 січня 2016 р.

 

В Україні демократичні процеси почалися, там демократія переможе. Я думаю, що «політикам-бізнесменам» буде погано і в політиці, і в бізнесі – вони не знайдуть місця. Треба вибирати – йти в політику або залишатися в бізнесі і робити все чисто. У нас це минуле.

 

П.О. У Сеймі Литви організована і працює група литовських депутатів з питань України. Як вона створювалася і чим займається?

 Д.П. – У нас в Парламенті давно така традиція, що є багато депутатських груп, і, природньо, одна з них займається проблемами України. Вона не сьогодні створена, вона була і раніше, але кожні чотири роки міняється склад депутатів. Там легше працювати тим людям, які займаються іноземними справами. Я належу до цієї групи, у нас в цій групі багато людей, напевно через те, що у вас гаряче.

 П.О. Я знаю, що Ви перебуваєте в комітеті Сейму з питань оборони і хотілося б почути Вашу думку про війну на Україні і наши спільні перемоги. Зараз в Україні створено громадський рух «Балтійсько-Чорноморська конфедерація», який прямо ставить питання нашої спільної безпеки в Європі. Вони цитують слова вашого Президента Далії Грібаускайте, яка дуже підтримує Україну, про те, що потрібно повертатися до нашої спільної історії, до Великого Литовського князівства. Ми разом у битві під Синіми водами врятували Європу. Хотілося б почути, в чому був секрет нашої сили в ті далекі часи?

Д.П. – Історія якраз і допомагає нам у співпраці. Так, я перебуваю в комітеті, який займається обороною. Питання України ми обговорюємо щотижня. Згадую перші наші засідання, коли Росія дуже швидко окупувала Крим. Ми тоді не вірили, що це буде можливо, а зараз про Крим багато країн навіть не говорять. Але Литва завжди говорила і буде говорити, що Крим має належати Україні, це є частина України, і це питання потрібно вирішити. Зараз ми активно допомагаємо Україні, не можу сказати Вам деталей, але передаємо військову допомогу, наші інструктора допомагають вашим військовим готуватися. Польща, Україна і Литва створили військовий підрозділ, де ми будемо разом з вами, як це було за часів Князівства, дуже давно, всіма силами допомагати Україні.

П.О. Ми вдячні за те, що Литва була першою країною, яка ще на початку бойових дій забирала українських поранених на лікування, і навіть візи ставилися у внутрішні українські паспорти. Як вдалося такій малій країні так оперативно надати таку велику допомогу?

Д.П. – Це тому, що ми вас дуже добре розуміємо, тому що і у нас була окупація. Минуло 25 років і ми пішли від цієї окупації подалі. У вас ці проблеми виникають зараз. Коли це є в серці, ти розумієш інший народ і повинен йому допомогти. І справа не в паспорті – ми говоримо про людей, про здоров'я, про життя, і навіть питань не може бути.

П.О. Як Ви думаєте, якби наші діди в 19 році ХХ століття підписали створення Балтійсько-Чорноморського союзу, що й було майже готове, то може ця геополітична вісь врятувала б Європу від останніх воєн?

Д.П. – Всякі осі, якщо вони говорять про мир, про протидію війні, де гинуть люди, потрібні. Було б краще, якби Україна, я знаю, що у вас є такі бажання, вступила в НАТО. Звичайно, це не так швидко, це велика геополітика, і ми бачимо, що зараз відбувається у світі. Україна у нас в Європі, Сирія – скрізь наш сусід Росія виявляє імперські амбіції. Вони займаються війною. Така вісь – Україна, Польща, Литва – була б дуже важлива, і я вважаю, що ми повинні знайти загальний формат.

П.О. - Якби громадянське суспільство Литви, України, Польщі на горизонтальному рівні виробило потребу створення такого союзу, то як би вчинили депутати та парламенти на такий запит знизу?

Д.П. – І Рада і наш Парламент повинні служити людям. Якщо безліч голосів каже, що так потрібно, то ми, парламентарії, повинні так і робити. Зараз, коли виникли проблеми в Сирії, і у нас виникли питання з міграцією, то багато простих литовців кажуть – не треба нам людей із Сирії, Іраку, давайте нам краще людей з України, ми їх розуміємо, вони наші брати і там така ж сама війна. Ми їх приймемо.

П.О. Що б Ви хотіли передати своїм колегам з українського парламенту?

Д.П. – Я бачив по телевізору, що у вас і бійки бувають. У нас в Сеймі цього ніколи не було. Найголовніше, що б я хотів сказати: де б ти не був, у Литві чи Україні, парламентарій просто слуга народу. Ти повинен прислухатися до слова і думки народу, а не до своїх особистих амбіцій. Хочу передати, щоб депутати Ради просто служили українському народу. У вас теж є різні думки, це важко, але в діалозі ви зможете знайти рішення. Рада, найвища інстанція в країні, повинна бути прикладом. Дуже погано, коли ти на політику дивишся, як на свій бізнес. Були й у нас великі політики, які говорили, що найприбутковіший бізнес – це політика. Знаєте, це дуже короткий шлях.
В Україні демократичні процеси почалися, там демократія переможе, я думаю, що таким людям буде погано і в політиці, і в бізнесі  – вони не знайдуть місця. Треба вибирати – йти в політику або залишатися в бізнесі і робити все чисто. У нас це минуле.

П.О. У нас в Україні є один феномен: волонтери. Коли фактично була зруйнована і розкрадена армія, волонтери за короткий час взяли на себе відродження сили, духу і патріотизму в новій армії. Тепер вони вагома сила нашого суспільства і мають вплив на владу. Волонтери відіграють головну роль у місцевому самоврядуванні. Яке значення приділяє Сейм громадянському суспільству, а також народній ініціативі?

Д.П. – Два чи три роки тому, до всіх цих подій, я повертався з Афганістану з українськими військовими. З одним полковником ми проговорили чотири години. Коли він говорив про те, що Україні нічим воювати, все вкрадено, нічого не працює, я не міг у це повірити. Коли я запитав, як буде далі з кар'єрою, він відповів, що він військовий і патріот, а такі в генерали не потрібні, щоб щось міняти. Я не розумів, що він говорив у той час, мені дивно здавалося. Так не може бути в армії нормальній країні. А тепер я знаю: коли вам потрібно було воювати – танки не могли їхати, бо щось вкрадено, літак не міг піднятися, бо палива немає. Погано це, погано. Але дуже добре, що патріоти є, і вони готові віддати все заради своєї країни.

У нас святкують День муніципалітету. У Литві це – основа управління країною. Якщо муніципалітет буде слугою народу і буде добре працювати, це за інерцією передасться і в Раду. І дуже важливо, щоб вибори до місцевої влади пройшли добре, щоб туди прийшли люди, які можуть працювати, хочуть працювати, а не представляти якісь свої інтереси. Наступний крок – це ваша Верховна Рада. Ті люди, які прийдуть зараз в місцеву владу, отримають рік-другий, щоб показати себе в роботі. І з них ви зможете вибрати гідну Верховну Раду.

П.О. Ви політик не в першому поколінні, і у вас є діти. Ви хочете, щоб Ваші діти пішли в політику?

Д.П. – Відверто, ні, тому що це нелегка робота. Я б не хотів, щоб моя донька пішла в політику, але я не можу вирішувати за неї. Вона буде приймати рішення, я можу тільки порадити.

П.О. Що Вам допомагає бути собою?

Д.П. – Ми – литовці. Не важливо, якою мовою ти говориш, литовською або російською, не в цьому суть. Головне, що ти в серці відчуваєш. Якщо ти Литву приймаєш як країну, свою країну, якщо ти патріот, якщо ти за неї, якщо ти бачиш, що там, де недобре, має бути змінено – так ти литовець. Важливо, що у тебе в серці.

Петро Олар, Таураге, Литва

Page generation time: 0.125541 seconds