Біль одного народу — це біль багатьох народів світу...

25 лютого 2018 р.

 

 

Вечір пам'яті подій в Ходжали 26 лютого 1992 року, який організувала азербайджанська громада «Азеріс», пройшов в Центрі національних культур Клайпеди.

 

 

Відкрив захід Аліага Мамедов, голова Азербайджанської громади «АЗЕРІС» в Клайпедському регіоні. Він попросив вшанувати пам'ять жертв трагедії в Ходжали хвилиною мовчання.

Тимчасово повірений у справах Азербайджанської Республіки в Литві Атеш Гірхієв подякував за підтримку з боку різних народів і національностей Клайпеди, які прийшли розділити біль і пам'ять про ці трагічні події. Дипломат зазначив, що не тільки людський біль за жертвами трагедії, але й солідарність людей багатьох країн світу об'єднує нас: «Ми разом вже 26 років сумуємо про вбитих і засуджуємо цей геноцид, який не повинен ніколи повторитися на Землі».

Вчителька Азербайджанської недільної школи «АЗЕРІС» в Клайпеді Рана Маммадова організувала виступ учнів-музикантів сім'ї Вострякових Анастасії, Наталії та Андрія, які виконали реквієм пам'яті. А Магамед і Махмуд Маммадови прочитали вірші, присвячені цим трагічним подіям. Всі учасники Дня пам'яті трагічних подій в Ходжали запалили на снігу свічки, створюючи з них напис «Ходжали».

Це символічне нагадування про те, що під час Ходжалинського геноциду було вбито 613 чоловік, 1000 мирних жителів різного віку стали інвалідами в результаті отриманих кульових поранень. Було вбито 106 жінок, 83 малолітніх дитини, 70 людей похилого віку, вісім сімей були знищені повністю, 25 дітей втратили обох батьків, 130 - одного з батьків. У ніч трагедії 1275 мирних жителів були взяті в полон, про долю 150 з них до цих пір нічого не відомо.

Ходжалінський геноцид, вчинений з особливою жорстокістю, привів в жах англійських, французьких, німецьких, російських, грузинських, американських журналістів, а також журналістів і публіцистів з інших країн.

Трагедія XX століття: пройшло 26 років з дня Ходжалинського геноциду, а рани його і сьогодні болять у багатьох народів Європи і світу. Про це говорив в Клайпеді перед тими, хто прийшов вшанувати пам'ять жертв геноциду, очевидець цих подій, литовський журналіст Річардас Лапайтіс, член Спілки журналістів Литви.

Він зазначив: «Я розповім лише те, що бачив своїми очима. Коли вперше я потрапив до Азербайджану, мені було 23 роки, і можете уявити, що я міг знати про те, що відбувалося в той час в Ходжали.

Коли я повернувся додому і написав про те, що побачив, в Литві спочатку не повірили і говорили: «Як це може бути?». Ви тільки уявіть, що пережили в той час люди Ходжали. Всього 17 кілометрів відділяло їх від Адама. Серед нападників на мирних жителів Ходжали було шість елітних загонів, бійці з сирійських вірмен і інші бойовики, які пройшли Афганістан. Сьогодні важко навіть уявити, в якому стані були місцеві жителі. Постійні обстріли, з січня їм не подавали світло, не постачали продукти. Було встановлено комендантську годину, не працювали магазини, в місті не було води. Люди, які прийшли босоніж до санітарного поїзда з обмороженими ногами, сподівалися на допомогу. Багато було убитих. У ті страшні лютневі дні кривавими були струмки серед снігу.

У Аскеранському фортеці, яка стала в'язницею для полонених, було справжнє пекло. Там гвалтували жінок, вбивали чоловіків. Те, що побачив, я не зміг би уявити в кошмарному сні. У мене і сьогодні болять рани Ходжали, і я схиляю голову перед загиблими, їх рідними та близькими та свідчу, де можливо, про той страшний геноцид, який бачив своїми очима».

Всі ми в цей день поділяємо біль азербайджанського народу. Про це нагадали документальним фільмом, фото, плакатами та книгами, які виставили в залі Центру національних культур Клайпеди. «Ми за мир і не допустимо повторення таких страшних подій», — в один голос сказали всі, що прийшли вшанувати пам'ять жертв Ходжали.

 

Петро і Анна Олар (Клайпеда), фото авторів.

При створенні матеріалу використані факти з джерела: http://novosti.az/azerbaijan/5297.html

 

Page generation time: 0.247630 seconds